Усі комунікації повинні враховувати значну зміну обставин, горе та стрес, які пережили люди. Це означає, серед іншого, усвідомлення потреби людей у безпеці, відчутті того, що вони мають право голосу, що їхню культуру поважають і що комунікації є надійними. Це також означає бути співчутливим і неупередженим.

План з комунікації може бути розроблений після того, як буде зрозуміло:

1. Як різні групи населення пристосовують свою гігієну до поточної ситуації
2. Які є пріоритетні ризики A.2 для здоров'я та як їх можна мінімізувати
3. Соціальні норми, переконання, практики (B.4, B.5, B.6, B.7) та структури, пов'язані з WASH
4. Існуючий місцевий потенціал реагування A.6
5. Комунікаційні канали та мережі, що використовуються різними групами C.3

Добре сплановані заходи з гігієнічної комунікації можуть підвищити рівень знань цільової аудиторії, вплинути на її сприйняття, переконання і ставлення, змінити норми (розділ  B ), мотивувати до дій, сприяти розвитку навичок, виступати за зміни P.10, стимулювати попит на послуги і поглибити розуміння сприйняття громадськості C.6. Комунікаційний план повинен забезпечити основу для підтримки реалізації цих заходів.

В ідеалі, технічна робоча група з питань HP кластера WASH повинна розробити загальну стратегію та план реагування в масштабах всього кластера. Комунікаційні плани повинні бути скоординовані із загальними заходами з реагування та з представниками інших секторів та урядових відомств, наприклад, з Міністерством інформації (якщо таке існує).

Комунікаційний план повинен містити наступне:

• Що: цілі, завдання, питання та проблеми, які необхідно вирішити
• Хто: первинна та вторинна аудиторія учасників (наприклад, основною аудиторією для просування практики грудного вигодовування можуть бути матері з маленькими дітьми. Вторинною аудиторією можуть бути інші члени родини)
• Як: канали комунікації (C.4 і C.5) і стратегії, щоб зробити їх інтерактивними (слухання і пошук зворотного зв'язку), доступними для всіх і адаптованими до різних аудиторій (C.3 і розділ  E  ).

Необхідно включити методи та підходи до комунікації (розділ  T  і розділ  F ), необхідні людські та інші ресурси (і протягом якого періоду часу), а також індикатори для моніторингу та адаптації комунікації та плани для збору відгуків та сприйняття громадськості (C.6 та розділ  M ).

План повинен також детально описувати концепції та ідеї, які необхідно донести до різних елементів втручання (наприклад, щодо сприяння залученню та участі (розділ  E ), залучення до проєктування об'єктів (розділ  P ), підтримки підзвітност M.4, соціальних та поведінкових змін (розділ  B ), протидії дезінформації (C.6 та C.9), а також для різних груп, наприклад, матерів з маленькими дітьми, підлітків та дітей молодшого шкільного віку (розділ  E ).

Часто корисним буває поетапний підхід, коли спочатку основна увага приділяється обраним пріоритетним питанням, які згодом адаптуються або розширюються. По мірі виконання програми і якщо моніторинг M.2 виявить зміни в ризиках і проблемах для громадського здоров'я, може виникнути необхідність у перегляді і визначенні альтернативних засобів комунікації.

Попереднє тестування комунікаційних концепцій та ідей завжди необхідне для масової комунікації (наприклад, текстових повідомлень або радіореклами, C.5), а також у випадках, коли важко обговорити або роз'яснити проблему негайно. Попереднє тестування менш важливе для комунікації за участю громадськості C.4, ніж забезпечення послідовності комунікації, вміння слухати та надання людям можливості обговорювати та ставити запитання. Дуже важливо здійснювати моніторинг планів комунікації та використовувати зворотній зв'язок для їх адаптації.