Має проводитися звичний моніторинг систем питної води із метою: 1) здійснення контролю за операційними процесами та верифікації ефективності очищення і 2) спостереження за відповідністю, забезпечуючи, що питна вода відповідає регуляторним стандартам і захищає громадське здоров’я. Надзвичайно важливими є регулярні санітарні перевірки. Списки санітарних контрольних показників для систем водопостачання можуть бути корисним доповненням для моніторингу якості води шляхом спостереження, що дозволяє групам користувачів контролювати власні запаси постачання.

Параметри моніторингу

Мікробіологічні забрудники: Захворювання, які переносяться через воду, викликаються патогенними бактеріями, вірусами та паразитами, які походять із людських і тваринних екскрементів. Такі мікроорганізми є різноманітними за своїми характеристиками, участю та перенесенням і можуть спричиняти гострі або хронічні стани. Ризик захворювання від таких організмів залежить від дози та вірулентності патогену, а також діяльності імунної системи особи. Оскільки безпосереднє виявлення патогенів є дорогим та технічно складним, підтвердження мікробіологічної безпеки залежить від індикаторних організмів, таких як кишкова паличка (E. coli) або терморезистентних бактерій групи кишкової палички. Наразі доступні набори для тестування надають результати у вигляді присутності/відсутності (П/В), найбільш ймовірної кількості або підрахунку колоній (в якості колонієутворюючих одиниць (КУО) на 100 мл). Зазвичай результати готові через як мінімум через 24 години.

Дезінфекція хлором: Дезінфекція з використанням хлору – це найпоширеніший спосіб очищення для руйнування патогенних мікроорганізмів у питній воді та забезпечення залишкового захисту від забруднення низького рівня та росту бактерій у системі. Ефективність хлорування залежить від каламутності води. Рівні залишкового хлору потрібно часто моніторити, оскільки концентрації можуть варіюватися впродовж короткого періоду часу. Процедури тестування є відносно дешевими і простими. Поширеним тестом є індикатор діетил парафенілендіаміну, який використовує компаратор, також часто наявний на ринку у вигляді простого і дешевого тестера для басейнів. Під час проведення тесту на діетил парафенілендіамін до зразку води додається таблетка реагенту, і потужність зміни кольору порівняно зі схемою стандартних кольорів визначає діапазон концентрації хлору. Прості тестові стрічки також легкі у використанні і достатньо точні у верифікації.

Хімічні та фізичні забрудники: У питній воді може зустрічатися багато різних хімічних елементів. Хімічні забрудники можуть бути природного походження (наприклад, геогенне забруднення, як-от фтор чи миш’як), антропогенного походження (промислова, житлова чи сільськогосподарська діяльність) або походити із самої системи постачання питної води. Лише невелика частка хімікатів, що можна знайти у питній воді, має негативний вплив на здоров’я і зазвичай лише після тривалого контакту. Хімічними забрудниками природного походження із найбільш суттєвим впливом на здоров’я є миш’як, фтор, барій, бор, хром, селен та уран. Суттєвими хімічними забрудниками від людської діяльності або самої системи водопостачання є свинець, пестициди, нітрати, стійкі органічні забрудники, фармацевтичні препарати та важкі метали. Такі естетичні параметри, як каламутність, колір, запах і смак не є ризиками для здоров’я, проте можуть суттєво впливати на прийняття водопостачання користувачами, і, зокрема, каламутність може негативно впливати на ефективність такого способу очищення, як хлорування. З огляду на аналітичну чутливість та меншу частотність потреби здійснювати моніторинг хімічні елементи зазвичай аналізуються у лабораторії. Польові набори для тестування можуть бути корисними у регіонах, де існують відомі загрози або припускається їх існування і де лабораторії не є легко доступними. Місцеві фахівці з питань водопостачання ймовірно знатимуть про основні хімічні загрози у питній воді, тому важливо користуватися цими експертними знаннями для пріоритизації хімічних забрудників, які викликають занепокоєння, і розробки ефективної програми моніторингу з врахуванням наявних ресурсів. У Таблиці 3 представлений короткий огляд поширених хімічних забрудників у питній воді із прикладами польових та лабораторних методів тестування.

Перевірки системи: Моніторинг якості води має доповнюватися перевірками всієї системи і має оцінювати заходи захисту джерела, структурну цілісність системи збору води, операційний статус пристроїв для очищення води і показники тиску у мережі водопостачання. Виявлення протікань і ремонтні роботи зменшать ризик інфільтрації та відтоку води. Регулярні перевірки також можуть визначити гігієнічні проблеми біля кранів для забору води, що може потребувати проведення навчання чи підвищення рівня обізнаності водокористувачів.

Стратегія операційного моніторингу

Частотність взяття проб: Частотність моніторингу має відповідати очікуваній варіативності кожного параметру якості води. Довго- і короткострокові варіації, такі як зношування обладнання (роки), сезонність (місяці), хімічне використання (тижні), фільтраційні цикли (дні), погодні події (години) і контроль процесу (хвилини), впливають на кількість і якість води. Наприклад, рівні каламутності можуть швидко змінюватися після дощу або запровадження нових процесів очищення (наприклад, седиментації чи фільтрації). Особливо у випадку непостійного трубопровідного водопостачання мікробіологічна якість може погіршуватися швидко і в десятки разів під впливом втручання та відтоку води або біоплівки, втрачати поклади і зазнавати росту мікробіологічних організмів. Геогенні забрудники, такі як миш’як та фтор, зазвичай варіюються лише поступово, проте змінні рівні підземних вод через сезонні коливання або видобуток можуть мобілізувати забрудники. У випадку більшості параметрів якості води спостерігається відставання у часі між інтервалами відбору проб та між часом взяття проб і аналізом результатів. Таке відставання у часі може ставати на заваді впровадженню інтервенцій, залишаючи споживачів нараженими на ризики для здоровʼя через погану якість води. Такі підходи, як плани забезпечення безпеки води і санітарні перевірки намагаються реагувати на це складне питання, зосереджуючи увагу на попередженні проблем та визначенні їх до того, як вони вплинуть на якість води (див. X.8).

Супутня інфраструктура: На додачу до частотності взяття проб ефективна стратегія моніторингу повинна враховувати транспортування і зберігання проб, аналіз даних, трактування результатів і підтримку коригуючих дій. Централізоване водопостачання зазвичай відповідає юридичним вимогам і стандартним операційним процедурам щодо моніторингу, та аналіз проводиться в акредитованих лабораторіях, які надають надійні результати. Операційні параметри можна визначити за допомогою вбудованих сенсорів чи лабораторій на місці. Модернізація системи моніторингу якості води має бути одним із завдань під час виникнення надзвичайної ситуації. У системах аварійного водопостачання, а також у сільських і громадських системах частота та обсяг моніторингу якості води зазвичай визначаються такими факторами, як доступ до доріг, ланцюги постачання матеріалів та наявність кваліфікованого технічного персоналу. Відтак ефективна і стала програма моніторингу залежить від контексту і має бути адаптована під місцеві умови, а не просто копіювати стандартні протоколи з іншої локації. Підходи до оцінювання ризиків і пом’якшення впливу, наприклад, як ті, що описані в Плані ВООЗ із забезпечення безпеки води, формують систематичну основу для проєктування програм моніторингу для конкретних місць. Підхід Плану ВООЗ із забезпечення безпеки води також окреслює організацію звітування, трактування звітів та коригуючі дії на основі даних моніторингу (див. X.8).