Річка або струмок – це зазвичай прісноводний потік води, який рухається природно в напрямку океану, моря, озера чи іншої річки, хоча і річка може впадати в землю чи висихати наприкінці потоку, не досягаючи іншої водойми. Річки зазвичай збирають воду із опадів через басейн збору зі стоків на поверхні та інших джерел, таких як запаси підземних вод, джерела та вивільнення води із природного льодового та снігового покриву (наприклад, льодовики). Вони слідують по каналах, які зазвичай менші та швидші поблизу джерела і можуть бути сезонними залежно від клімату. Річки є корисними на гострих етапах надзвичайної ситуації, коли потрібно швидко отримати доступ до великої кількості води, хоча вони можуть використовуватися на будь-якому етапі.

Вхідна частина річки біля джерела зазвичай є вужчою та мілкішою, де швидший потік несе із собою гравій із дна. Далі вниз за течією річки розширюються та стають глибшими, швидкість течії вповільнюється, що зменшує потік гравію з дна, проте водночас ймовірно збільшується кількість органічних речовин та антропогенного забруднення. Багато річок і струмків отримують воду із та/або втрачають воду через підземні води вздовж течії, оскільки поверхневі води в річці регулярно взаємодіють із підземними водами у горизонтах води, розташованих близько до поверхні, що спричиняє зміни у загальному об’ємі води в річці. Основні питання, пов’язані з доречністю річок та струмків як джерел водопостачання, стосуються кількості води і сезонності потоку, а також якості води та швидкості течії в річці.

Щоб бути впевненим в тому, що річка може задовольнити попит, не спричиняючи при цьому значні екологічні чи соціальні проблеми, потрібно врахувати загальну кількість води, наявної в будь-який момент часу, а також існуючий попит на воду (наприклад, заболочені райони вниз за течією або населені пункти). Коли це можливо, можна використовувати наявні дані про потік струмка під час обчислення обсягу води; в інакшому випадку потрібно провести обчислення потоку води. Річки можуть бути сезонними із високим рівнем води під час сезону дощів та із повним висиханням у посушливі сезони, коли потік обмежується лише підземним осадковим матеріалом. У цьому випадку може виявитися більш продуктивним варіантом безпосередньо використовувати підземні води, що буде водночас більш надійним джерелом води та забезпечить отримання води вищої якості через ефект фільтрації через підземний рельєф (див. I.5 , I.6 ). Якість води може бути проблемою у випадку використання річкових джерел, оскільки переважно залежить від забрудників, які потрапляють у річку в басейні вверх за течією. Таке забруднення може бути фізичним, мікробіологічним або хімічним. Під час сезону дощів/висоководного сезону зазвичай вищими будуть як насипи (каламутність), так і рівень мікробіологічного забруднення, особливо, на початку. Під час посушливого сезону насипи стануть меншими, проте загальна кількість розчинених твердих часток буде вищою. Тому завжди буде потрібний певний вид очищення води у випадку поверхневих вод, що може ще більше ускладнюватися через промислові стічні води або сільськогосподарські стічні води, які потрапляють у річку. На додачу до загрози захворювань, які переносяться через воду і розповсюджуються через споживання погано очищеної води з річок та струмків, через такі джерела також можуть поширюватися інші захворювання. У воді, яка рухається повільно (до 0,3 м/с), такі захворювання, які переносяться через воду, як шистосомоз можуть стати проблемою, подібно до інших пов’язаних із водою захворювань, таких як малярія чи онхоцеркоз. 

Детальний огляд потенційних хімічних та мікробних загроз у поверхневих горизонтах води можна знайти у джерелах ВООЗ. У багатьох випадках є кроки, яких можна вжити для покращення якості води, отриманої з річок із метою мінімізації вимог щодо очищення. До таких кроків відносять видобуток води вищої якості поблизу або з-під русла річки після того, як воно пройшло підповерхневу зону, із використанням інфільтраційної галереї чи колекторних свердловин (див. I.6 ), мілких криниць (див. I.8 ) та криниць у руслі ріки (див. I.7 ), таким чином мінімізуючи каламутність, обираючи плавучий забір (див. I.3 ) або споруджуючи систему збору вверх за течією подалі від будь-яких очевидних джерел забруднення. Річки зі значними сезонними змінами в рівні води можуть впливати на збір через нестабільне русло, варіативність у рівні води та швидкість потоку (див. I.3 ). Сезонні паводки трапляються у багатьох річкових системах, коли поверхневі стоки піднімаються після дощів, хоча затоплення також може траплятися через поломки об’єктів інфраструктури, встановлених людьми (наприклад, греблі, дамби, насипу).

Придатність

На гострому етапі реагування річки та струмки часто можуть швидко забезпечувати великі обсяги води шляхом використання насосів для видобутку та масштабного очищення у поєднанні із транспортуванням води водовозами (залежно від місця розташування користувачів). Вони також можуть бути корисними на етапах стабілізації та відновлення, коли потрібні великі обсяги води. Загальна кількість доступної води залежить від потоку води в річці, сезонності та потреби користувачів внизу за течією. Загалом поверхневі води, взяті із верхніх ділянок системи, будуть безпечнішими для видобутку, оскільки вони будуть менш забрудненими і їхнє використання матиме менший вплив на інших. За наявності потреб у меншому обсязі підземні води можуть бути більш сталим джерелом водопостачання (потрібно менше очищення та обладнання). Певні види дамб/гребель у сезонних річках (ярові запруди, дамби із отворами) можуть використовуватися для управління поповненням запасів води в місцевих підземних горизонтах води для більш довгострокових проєктів із пом’якшення впливу засухи.

Експлуатація та обслуговування

Притоками та басейном річки можна управляти в більш довгостроковій перспективі із метою уповільнення та інфільтрації стоків для мінімізації ризику затоплення та покращення поповнення запасів підземних вод. Заходи, пов’язані з цим, можуть включати контурні траншеї, ярові запруди, греблі для регулювання паводка і дамби з отворами, які вповільнюють і фільтрують стоки, а також різні фермерські техніки, які використовуються для вповільнення потоку води для сільськогосподарських культур (наприклад, насипи, системи ям, тераси, канави і висаджування золотобородника по краях). Експлуатація та обслуговування також передбачає запровадження і дотримання обмежень щодо того, що може вважатися безпечним забором із річки, задля захисту потреб інших користувачів та задля запровадження і підтримки захисних зон навколо місця видобутку.

Здоров’я та безпека

Мікробіологічна якість води може загалом вважатися низькою у відкритих джерелах води, та завжди потрібним буде очищення. Стоки з міських чи сільськогосподарських районів також можуть привносити проблемні хімікати (наприклад, пестициди). Якщо такі забрудники становлять значні проблеми для процесів очищення або громадського здоров’я, варто розглянути альтернативні джерела питної води. Поверхневі води також можуть бути пов’язані з іншими занепокоєннями щодо здоров’я, наприклад, трансмісивні захворювання або шистосомоз. Доступ до надійних даних про якість води, особливо, на початковому етапі реагування часто є мінімальним. Національні органи можуть мати санітарні дослідження та історичні дані.

Соціальні та екологічні аспекти

Загалом річки та струмки можуть бути прийнятними джерелами питної води після належного очищення. Проте, якщо вода використовується з певною визначеною метою в одному місці, це може впливати на користувачів в іншому місці вниз за течією, що може спричиняти конфлікти або впливати на екосистему загалом. Коли планується викачувати пропорційно великі обсяги води із річки, на місцевому рівні потрібно застосовувати принципи інтегрованого управління водними ресурсами, у тому числі консультації з ключовими зацікавленими сторонами.