Управління твердими побутовими відходами потребує державного регулювання. Розділення потоків відходів на рівні домогосподарств є необхідним для досягнення високого рівня переробки та повторного використання. Збір й утилізація твердих відходів, як правило, є обов'язком муніципалітетів, хоча, зазвичай, там, де вони існують, ця послуга обмежується вивезенням нерозділених твердих відходів на місцеве сміттєзвалище. Невивезені тверді відходи можуть накопичуватися на вулицях чи в інших громадських місцях і ставати джерелом забруднення та живильним середовищем для переносників інфекцій. Мешканці іноді підпалюють їх, створюючи небезпеку пожежі та викиду отрутохімікатів у навколишнє середовище, забруднюючи повітря, землю та ґрунтові води. Неякісні послуги з утилізації відходів можуть створювати серйозні ризики для здоров'я та забруднювати навколишнє середовище. Управління відходами в гуманітарному контексті вимагає тісної співпраці з громадою, муніципальними установами та органами охорони здоров’я. Муніципальні заходи з гуманітарного управління відходами повинні надавати пріоритет стійким результатам на рівні громади з використанням підходу циклічної економіки, зменшуючи кількість відходів і забруднення та збільшуючи переробку відходів. Відходи, які необхідно транспортувати для остаточної утилізації або зберігання, слід звести до мінімуму та утилізувати на санітарному полігоні, що запобігає забрудненню ґрунтових вод і доступу переносників інфекцій. Органічні відходи становлять значну кількість у загальному обсязі твердих відходів; їх можна відокремлювати, збирати та переробляти в цінні продукти (наприклад, компост), використовувати як джерело енергії або їжі для личинок комах, які потім можуть бути використані як корм для риби або птиці. Решта відходів складається з пластику, паперу, металу та текстилю. Можливості переробки цих потоків сухих відходів також існують, але це залежить від контексту. Для забезпечення сталості слід враховувати аспекти відшкодування витрат на управління відходами.

HCWM має вирішальне значення для запобігання поширенню захворювань, наприклад, через забруднені відходи під час епідемій, таких як лихоманка Ебола, холера та COVID-19. Під час епідемій персонал, який працює у сфері HCWM, повинен бути забезпечений засобами індивідуального захисту (PPE); однак, як наслідок, обсяг одноразових PPE може суттєво зрости. Забруднені відходи повинні належним чином оброблятися, щоб запобігти загрозі для здоров'я медичного та санітарного персоналу в медичних установах, а також населення в сусідніх або місцевих громадах. Медичні відходи повинні відокремлюватися на місці їх утворення, збиратися, оброблятися та безпечно знищуватися на централізованих спеціалізованих сміттєспалювальних заводах. Правила поводження з медичними відходами встановлюються на національному рівні та відрізняються в залежності від країни, наприклад, в деяких державах дозволено використовувати низькотехнологічні, високотемпературні, децентралізовані сміттєспалювальні установки для спалювання медичних відходів, а в інших - ні. Національні правила також охоплюють питання розділення відходів на стадії виробництва.

Санітарні працівники рідко отримують визнання за свою роботу, ця робота часто погано оплачуються і, як наслідок, вони можуть бути немотивованими. Для мотивації персоналу може бути корисним, за погодженням з органами влади або відділенням лікарні/клініки, відповідальним за прибирання, створити у закладах охорони здоров’я відділ з WASH та проводити навчання з різних дисциплін WASH та профілактики і контролю інфекцій для санітарного персоналу медичних закладів.

Боротьба з переносниками інфекцій – це будь-який метод обмеження або знищення ссавців, птахів, комах або інших членистоногих, які переносять збудників хвороб. Переносники – це живі організми, які переносять хворобу від людини до людини або від тварини до людини. На переносників припадає понад 17% усіх інфекційних захворювань у світі, що щороку спричиняють понад 700 000 смертей.

Найпоширенішими типами переносників є різні кровосисні комахи, які передають захворювання шляхом перенесення хвороботворного мікроорганізму від одного хазяїна до іншого. Найпоширенішими трансмісивними захворюваннями є малярія (поширюється комарами роду Anopheline), денге (поширюється комарами роду Aedes) і лейшманіоз (поширюється піщаними мухами). Басейни зі стоячою водою, через погане відведення сірої та дощових вод, є місцем розмноження комарів. Існує тісний зв’язок між рідкими та твердими відходами й хворобами, які поширюються переносниками. Відкрита дефекація або погане управління екскрементами збільшує передачу фекально-оральних захворювань, таких як холера, через присутність мух, які забруднюють їжу. Неналежне поводження з SWM призводить до поширення переносників хвороб, таких як щури та піщані мухи. Тверді відходи, такі як поліетиленові пакети, також можуть блокувати дренаж і призводити до застою води. Повідомлення про гігієну та обмін інформацією повинні попереджати мешканців про можливі трансмісивні захворювання. Гуманітарне реагування має гарантувати, що окремі особи, громади та місцеві органи влади мають належні інструменти та ресурси для визначення джерел та зменшення або усунення можливих інфекцій.

Проєкт Sphere надає перелік стандартів та індикаторів у сфері SWM, HCWM та боротьби з переносниками інфекцій.